Всеукраїнська рада військових депутатів – виборний орган самоврядування українців-військовослужбовців Російської імператорської армії.

23 квітня (6 травня) 1917 року на засіданні Української Центральної Ради (УЦР) була озвучена пропозиція створення військової ради при УЦР. Пропонувалось обрати її на майбутньому військовому з’їзді й з членів УЦР. Тимчасово її функції мала виконувати військова комісія при УЦР з членів останньої за участю представників українських військових організацій Києва.

12 (25) червня 1917 року на II Всеукраїнському військовому з’їзді з ініціативи Михайла Грушевського обрано 132 члени Тимчасової Всеукраїнської ради військових депутатів. Постійних членів мали обрати на фронтових, окружних та флотських з’їздах – по 1 депутатові від кожних 25 тисяч українців-військових. Того ж дня обрано тимчасову президію Ради у складі: Саватій  Березняк (голова), І. Іванов, Олександр Чапківський, Панас Паливода, Олександр Наріжний, Петро Куцяк (Чалий), М. Наріжний. 20.06. (03.07.) на першому засіданні V сесії УЦР затверджено включення членів Всеукраїнської ради військових депутатів до складу Центральної Ради.

25 червня (08 липня) обрано постійну президію. Через протест частини членів ради 27 червня (10 липня) відбулись перевибори. Членами президії стали Саватій Березняк (голова), Йосип Гермайзе, Михайло Панченко, Петро Куцяк, Панас Паливода, Павло Войтенко та Микола Врублевський. Виходила газета Всеукраїнської ради військових депутатів «Наш голос». Розміщувалась у Києві на вул. Терещенківській, 2. Ліквідована навесні 1918.

Щусь О. Й. Всеукраїнські військові з’їзди. Київ: Ін-т історії України АН України, 1992.
Білорус М. Член Центральної Ради Саватій Березняк: біографія і додатки (в 2-х ч.). Київ, 2009.

Віталій Скальський