Закон про виключне право Центральної Ради видавати закони – правовий акт, ухвалений Малою радою Української Центральної Ради (УЦР) 25 листопада (7 грудня) 1917 р.

Законом за УЦР закріплювалося виключне право видавати закони в Українській Народній Республіці (УНР) до формування Федеративної Російської Республіки й затвердження її конституції. В УНР зберігало законну силу російське законодавство, видане до 27 жовтня (9 листопада) 1917 р. і не скасоване правовими актами УЦР. Право видання розпоряджень на основі законів передавалося генеральним секретарям українського уряду. Діючими в УНР залишалися державні установи Росії з їх компетенцією і штатами, що знаходилися в Україні, або їх юрисдикція частково поширювалася на територію України, й які переходили у підпорядкування владних органів УНР. Посадовці цих установ, обрані або призначені до 7 (20) листопада 1917 р., залишалися виконувати свої обов’язки.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2-х т. Т. 2 / Відповід. ред. В. А. Смолій. Київ: Наукова думка, 1997. С. 477–478.
Мироненко О. М. Світоч української державності: політично-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. Київ. 1995.
Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава і право України (1917–1920). Київ, 1997.

Олександра Кудлай