Третій Універсал Української Центральної Ради – державно-правовий акт, ухвалений Малою Радою Української Центральної Ради (УЦР) 7 (20) листопада 1917 р. після жовтневого перевороту у Петрограді (25 жовтня (7 листопада) 1917 р.) й повалення влади Тимчасового уряду.

Проголосив Українську Народну Республіку (УНР) із збереженням федеративного зв’язку з Російською Республікою, що мала бути перетворена на федерацію «вільних і рівних народів» за участю України. Влада в краї, до скликання Всеукраїнських Установчих зборів, переходила до Української Центральної Ради та уряду – Генеральному Секретаріату УЦР. Територіальні межі УНР визначалися за етнічним принципом. До її складу увійшло 9 губерній: Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська (без Криму), Харківська, Херсонська та Чернігівська. Столицею ставав Київ. У документі зазначалося, що остаточне «визначення границь УНР щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по згоді організованої волі народів».

Універсалом впроваджувалася низка докорінних економічних перетворень. Скасовувалася приватна власність на поміщицькі, удільні, монастирські, церковні, кабінетні землі. Генеральному Секретаріату доручалося розробити закон про земельні комітети, що мали порядкувати землею до скликання Українських Установчих зборів. Встановлювалися 8-годинний робочий день і державний контроль над виробництвом.

Оголошувалося про намір УЦР вжити рішучих заходів щодо скорішого припинення війни та початку мирних переговорів, на яких дбатиме «права народу українського». Вказувалося, що до заключення миру кожний громадянин УНР «повинен стояти твердо на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу».

Універсал декларував демократичні свободи – слова, друку, віросповідання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи і житла. Скасовувалася смертна кара. Планувалося провести амністію політичних в’язнів та судову реформу, яку доручалося впровадити Генеральному секретарству судових справ. Народам, що проживали на території України – полякам, євреям, росіянам, надавалося право вільного вживання національних мов та право створення національно-персональної автономії для забезпечення прав й свобод національного життя. Генеральному секретарству міжнаціональних справ наказувалося розробити проект закону про національно-персональну автономію.

Оголосив реформу місцевого самоврядування. Визначив 9 (22) січня 1918 р. днем виборів до Українських Установчих зборів, які мали бути скликані 22 січня (4 лютого) 1918 р. Наголошував на важливості продовольчої справи – «коріння державної сили», та боротьбі «зі всяким безладдям і руїнництвом». Закликав до «великого будівництва нових державних форм».

Проголошення ІІІ Універсалу ознаменувало відродження української державності у ХХ столітті.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2-х т. Т. 1 / Відповід. ред. В. А. Смолій. Київ: Наукова думка, 1996. С. 398–401.
Мірчук П. Від лругого до четвертого універсалу. Торонто, 1955.
Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада. Київ, 1997.
Грицак Я. Нарис історії України: Формування української модерної нації ХІХ–ХХ століття. Київ, 1996.
Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава і право України (1917–1920). Київ, 1997.
Нариси історії Української революції 1917–1921 років: у 2-х кн. Кн. 1. Київ: Наукова думка, 2011.

Олександра Кудлай