УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    • Про проєкт
      • Наша команда
      • Нам допомагають
      • Автори
      • Для авторів
    • Статті
    • Бібліотека
    • Контакти
    УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    • Про проєкт
      • Наша команда
      • Нам допомагають
      • Автори
      • Для авторів
    • Статті
    • Бібліотека
    • Контакти

      Територіальне представництво в Українській Центральній Раді від Одеси

      Рішенням Всеукраїнського національного конгресу 6–8 (19–21) квітня 1917 р. розроблено схему виборів членів Української Центральної Ради. За територіальним принципом представництва Одеса отримувала 2 місця. Тоді ж представниками Одеси обрано Івана Луценка та [Івана Савича] або [Івана Степановича] Романченка.

      Невдовзі їх замінили Володимир Чеховський та Чернота. Іван Луценко згодом знову став членом УЦР, але від УГВК, а Іван Романченко – від Всеукраїнської ради робітничих депутатів.

      До початку серпня 1917 р. Чеховський та Чернота також втратили мандати представників від Одеси – їх імена не згадуються у переліку членів УЦР, складеному Мандатною комісією у серпні 1917 р.

      У протоколі засідання УЦР 16 грудня 1917 р. Володимир Чеховський знову числиться як член УЦР.

      Таким чином, членами УЦР від Одеси були: Іван Луценко, Іван Степанович/Савич Романченко (обидва – квітень 1917 рр.), Володимир Чеховський (квітень – не пізніше початку серпня, грудень 1917 р.) та Чернота (квітень – не пізніше початку серпня 1917 р.).

      Українська Центральна рада: Документи і матеріали. У 2 т. Т. 1: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / Упорядн.: В. Верстюк (керівник), О. Бойко, Ю. Гамрецький, Г. Михайличенко, А. Огінська, Т. Осташко, В. Устименко, Є. Шаталіна, О. Щусь, Л. Яковлєва. Київ: Наукова думка, 1996. С. 59, 64, 66.
      Вінцковський Т. Іван Романченко: речник українського робітництва // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917–1920 рр. Одеса: ТЕС, 2011. С. 363–372.

      Віталій Скальський

       

      Проєкт реалізується за підтримки
      Канадського інституту українських студій (з Меморіального фонду Михайла, Володимира та Олі Гальчуків)
      та Інституту історії України Національної академії наук України