Представництво в Українській Центральній Раді від польської національної меншини

Впродовж березня – червня 1917 року Польський комітет виконавчий на Русі (коротка і загальновживана назва Виконавчого комітету Об’єднання польських громадських організацій на Русі), який виступав від імені всіх поляків Наддніпрянської України (близько 1 млн чол.), неодноразово декларував готовність до співпраці із УЦР.

4 (17) липня 1917 року президія Польського виконавчого комітету на Русі звернулася до УЦР із пропозицією формування польського представництва у її складі. Згідно неї Польський виконавчий комітет на Русі, незважаючи на те, що із його складу напередодні вийшли представники Польської партії соціалістичної (революційної фракції) та Польської демократичної централі на Україні, залишав за собою монопольне право на формування польської репрезентації в розмірі 5–6% від загального числа членів УЦР.

Ця пропозиція була відхилена й справа формування польського представництва в Комітеті УЦР була передана на розгляд спеціального засідання неукраїнських партій. На цьому засіданні від імені Польської партії соціалістичної – лівиці виступали Вітольд Матушевський та Ян Руткєвіч (Рудкевич), а від імені Польської партії соціалістичної – революційної фракції – Казімєж Домославскі і Станіслав Камєнські. На засіданні було схвалено рішення про виділення представникам поляків в Комітеті УЦР двох місць. 11 (24) липня 1917 року до складу Комітету УЦР введено соціаліста Вітольда Матушевського (Польська партія соціалістична – лівиця) та представника «революційної буржуазії» Валеріана Рудницького (Польська демократична централь на Україні).

29 липня – 2 серпня (11–15 серпня) 1917 року Комісія в справах поповнення УЦР визначила структуру представництва від польської національної меншини – 20 місць дійсних членів та 6 кандидатських місць. Місця дійсних членів були розподілені за партійним принципом: 9 місць надавалося представникам Польської демократичної централі на Україні. З них 4 мали бути передані «радикальним елементам» Польського виконавчого комітету на Русі. Після протесту й відмови останнього ці місця були передані Соціал-демократії Королівства Польського і Литви.

7 місць надавалося представникам Польської соціалістичної партії – лівиці й 5 – Польської соціалістичної партії – революційній фракції. Таким чином число членів польського представництва в УЦР було збільшено до 21.

Польське представництво в УЦР, незважаючи на партійну неоднорідність й гострі внутрішні конфлікти, було єдиним з-поміж представництв національних меншин, яке послідовно відстоювало ідею державності України, підтримало проголошення УНР та її державної незалежності.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2 т. Т. 1: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / Упорядн.: В. Ф. Верстюк (керівник) та ін. Київ: Наукова думка, 1996. С. 207–208, 212.
Jabłoński H. Polska autonomia narodowa na Ukrainie 1917–1918. Warszawa: Nakładem Towarzystwa Miłośników Historii z zasiłku Ministerstwa Oświaty, 1948. S. 48–49.
Polacy na Ukrainie // Z Dokumentów Chwili. 1917, T. LXVII, 13 listopada. S. 30.

Максим Потапенко