Представництво в Українській Центральній Раді від молдован

Право молдаванам як національній меншині в межах України на представництво у Центральній Раді було надано постановою Комісії в справі поповнення УЦР представниками національних меншин від 29 липня 1917 року.

Початково проект поповнення УЦР не передбачав квот для молдован. Проте Мала Рада відправила на доопрацювання цей проект, зобов’язавши надати місця і невеликим етнічним групам. При цьому молдован, як і інші етнічні групи мали представляти революційні організації, і тільки при їх відсутності громадські чи культурно-просвітні. 29 липня 1917 р. молдовській громаді надано 4 місця в УЦР з 202 виділених етнічним групам.

У постанові також була умова, що «серед неукраїнських членів Центральної Ради повинно бути не менше 60% представників з провінціальних організацій, причому обов’язково повинні бути репрезентовані харківський та одеський регіони». Тепер молдованам необхідно було зорганізуватися та визначити своїх делегатів до УЦР.

17–18 грудня 1917 р. у Тирасполі відбувся з’їзд молдован Придністров’я. Серед інших рішень, учасники з’їзду обрали своїх представників до Сфатул Церій (10 місць у молдовському парламенті були зарезервовані спеціально для молдован лівобережжя Дністра) та Української Центральної Ради. До УЦР було обрано Іона Думітрашко (Ion Dumitraşcu) та Іона Прекула (Ion Precul). Можливо також, що членом УЦР від молдован був Нікіта Смокіне (Nichita Smochină), що підтверджується вказівками у біографічних довідках про цього відомого румунського юриста, історика та політика. При цьому Іон Думітрашку (Ion Dumitraşcu) став ще й членом Сфатул Церій – доволі рідкісний випадок, коли одна й та ж особа одночасно є депутатом парламентів різних держав. Ім’я четвертого члена УЦР від молдован невідоме.

Вперше трибуна українського парламенту була використана представниками молдовської фракції 9 січня 1918 р. При обговоренні проекту Закону про національно-персональну автономію виступив Іон Прекул (Ion Precul), вимагаючи для молдовської меншини в УНР прав, рівних з іншими етнічними громадами. Ухвалений закон надавав молдованам України право, за умови подання до Генерального Суду 10 тисяч підписів, утворити Національний Союз (об’єднання усіх осіб певного етносу), якому належало виключне право представництва даної етнічної громади перед державними установами. Усі питання, пов’язані із утворенням та діяльністю Національних Союзів мали вирішувати Установчі Збори тієї чи іншої нації.

Молдовська фракція артикулювала свою позицію щодо Берестейського мирного договору, підтримавши передачу договору у спеціальну комісію, яка й запропонувала УЦР підтримати ратифікацію документу. Іон Прекул (Ion Precul) виступив перед Малою Радою 15 березня 1918 р. та навів історичну довідку про заселення території Бессарабії романським населенням. Цим він викликав реакцію з боку голови УЦР та історика Михайла Грушевського, який заперечив історичне право молдован на Бессарабію. Але, водночас, відмітив, що «з української сторони ніхто не має претензії на ті части Бессарабії, в яких більшість становить молдавська людність. Мова може бути тільки про ті території, в яких молдавська людність не має абсолютної більшості. Це є мова про північну частину Бессарабії й полудневу».

На засіданні Малої Ради 31 березня 1918 р. обговорювалося рішення  Сфатул Церій про приєднання Молдовської демократичної республіки (а, отже, і спірних території Південної Бесарабії та Хотинського повіту) до Румунії на засадах автономії 27 березня 1918 р. Оратори в основному висловлювали незгоду із приєднанням Бессарабії до Румунії та вимагали «можливість безперешкодного самовизначення». Їм протистояв Іон Думітрашко (Ion Dumitraşcu).

Наступного разу бессарабське питання в УЦР було піднято 23 квітня 1918 р. Член фракції есерів Віктор Приходько інтерпелював до присутнього на засіданні міністра закордонних справ Миколи Любинського щодо насилля та фальсифікацій у Сфатул Церій під час голосування питання про приєднання Молдовської демократичної республіки до Румунії. Міністр повідомив, що матеріали у цій справі збираються, частина з них уже передана послові УНР у Румунії, а також зачитав повідомлення невідомого земського діяча з Бессарабії з явно антирумунським змістом та показав «цілу паку (89) приговорів з одного тільки Хотинського повіту Бессарабії про бажання людності прилучитися до України». Іон Прекул (Ion Precul) заперечив наведені факти. Зрештою, обговорення цього питання було відкладено. Після завершення засідання 23 квітня Іон Прекул (Ion Precul) мав ще емоційну розмову із представниками українців Бессарабії.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2 т. Т. 2: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / Упорядн.: В. Ф. Верстюк (керівник) та ін. Київ: Наук. думка, 1996. С. 206–207, 302.
Скальский В. Думитрашку, Прекул и Смочинэ – молдавская фракция в Украинской Центральной Раде (1917–1918 гг.) // Buletin ştiinţific al tinerilor istorici. Serie nouă, I(VI). Materialele Сonferinţei ştiinţifice internaţionale anuale a tinerilor cercetători. Chişinău, 2012. P. 185–189.

Віталій Скальський