УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    • Про проєкт
      • Наша команда
      • Нам допомагають
      • Автори
      • Для авторів
    • Статті
    • Бібліотека
    • Контакти
    УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    • Про проєкт
      • Наша команда
      • Нам допомагають
      • Автори
      • Для авторів
    • Статті
    • Бібліотека
    • Контакти

      Представництво в Українській Центральній Раді від чехів

      Питання забезпечення прав нацменшин для Української Центральної Ради було одним із основних у державотворенні. Тема нацменшин також була однією із найбільш обговорюваних у переговорах Центральної Ради з Тимчасовим урядом та використовувалась останнім для тиску на український національно-визвольний рух. Зрештою було досягнуто домовленості про входження до складу Центральної Ради та Генерального Секретаріату представників національних меншин.

      Початково Комісія в справі поповнення Центральної Ради представниками національних меншин розробила проект поповнення ЦР, у якому чехам та словакам квоти не було передбачено. Проте Мала Рада відправила на доопрацювання цей проект, зобов’язавши надати місця і невеликим етнічним групам.

      Та ж комісія своєю  постановою від 29 липня (11 серпня) 1917 р. надала чехам 1 місце у Центральній Раді з 202 виділених етнічним групам.

      На засіданні Української Центральної Ради 2(15) листопада 1917 року мандатна комісія заявила про допуск до складу Української Центральної Ради представника чехо-словаків. За даними газети «Народна Воля» ним став адвокат Олександр Новотний.

      Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2 т. Т. 1: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / Упорядн.: В. Ф. Верстюк (керівник) та ін. Київ: Наукова думка, 1996. С. 207–208, 233, 382.
      Народна воля, 1917. № 151, 3(16) листопада. С. 1.

      Віталій Скальський

      Проєкт реалізується за підтримки
      Канадського інституту українських студій (з Меморіального фонду Михайла, Володимира та Олі Гальчуків)
      та Інституту історії України Національної академії наук України