УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    • Про проєкт
      • Наша команда
      • Нам допомагають
      • Автори
      • Для авторів
    • Статті
    • Бібліотека
    • Контакти
    УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА онлайн-енциклопедія
    • Про проєкт
      • Наша команда
      • Нам допомагають
      • Автори
      • Для авторів
    • Статті
    • Бібліотека
    • Контакти

      Представництво в Українській Центральній Раді від Союзу українських автономістів-федералістів

      На Всеукраїнському національному конгресі 19–21 (6–8) квітня 1917 року при обранні нового складу Української Центральної Ради Союзу українських автономістів-федералістів (колишнє Товариство українських поступовців) було виділено п’ять мандатів. Їх обійняли Дмитро Дорошенко, Володимир Леонтович, Валерія О’Коннор-Вілінська, Вячеслав Прокопович та Євген Чикаленко.

      Голова Союзу Сергій Єфремов, один із його заступників Андрій Ніковський та скарбник Федір Матушевський також були членами УЦР, але від УРДП.

      21 (8) квітня до Комітету УЦР від Союзу українських автономістів-федералістів увійшла Валерія О’Коннор-Вілінська та Вячеслав Прокопович. 27 червня (10 липня) при переобранні Комітету УЦР до оновленого складу входить лише Вячеслав Прокопович як член фракції соціалістів-федералістів.

      За доповіддю мандатної комісії 21 (8) серпня на шостій сесії УЦР, попри запевнення про «непорушність постанов Національного з’їзду» 19–21 (6–8) квітня 1917 року Союз українських автономістів-федералістів не мав місць у новому складі УЦР. Жоден із 5 членів УЦР від СУАФ не згаданий в уточнених списках членів УЦР. Таким чином, представництво від СУАФ припинило своє існування.

      Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2 т. Т. 1: 4 березня – 9 грудня 1917 р. / Упорядн.: В. Ф. Верстюк (керівник) та ін. Київ: Наукова думка, 1996. С. 63, 65, 137, 232–241.
      Стрілець В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кінець XIX століття – 1939 рік). Київ, 2002. 361 с.

      Віталій Скальський

      Проєкт реалізується за підтримки
      Канадського інституту українських студій (з Меморіального фонду Михайла, Володимира та Олі Гальчуків)
      та Інституту історії України Національної академії наук України