Представництво в Українській Центральній Раді від російської національної меншини

11 (24) липня 1917 року у засіданні Малої Ради вперше взяли участь представники національних меншин, у тому числі росіяни. Усього в Малій раді національні меншини отримали 18 місць. Невідомо, скільки саме з них припало на росіян. Їх розподілом, найімовірніше, керував виконавчий комітет київської Ради об’єднаних громадських організацій. З протоколів засідань Малої Ради можна встановити, що до її складу входили Олексій Доротов, Охрим Таск, Микола Страдомський, Михайло (Самуїл) Балабанов, Євген Рябцов, Йосип Скловський, Костянтин Сухових, можливо – Костянтин Василенко. Схоже, що спочатку відмовились від участі у Малій Раді більшовики (їх місця передано Київській раді військових депутатів).

Пізніше вони доєднались до Малої Ради, а, після жовтневого перевороту у Петрограді, оголосили про свій вихід з неї. Щоправда, невідомо, чи члени партії більшовиків Георгій П’ятаков, Володимир Затонський та Ісак Крейсберг були членами Малої Ради за партійними квотами, а чи як представники ради робітничих та солдатських депутатів.

Представником від кадетів у Малій Раді був Семен Крупнов, а його заступником – Матвій Іоселевич. Наприкінці вересня 1917 року київський комітет Партії народної свободи постановив вийти зі складу Української Центральної Ради. Відтоді кадети не брали участь у засіданнях українського парламенту.

У Малій Раді російські есери, за даними Дмитра Дорошенка, отримали 2 місця і, ймовірно, 1 – кандидатське. За даними Мандатної комісії від 8 серпня це були Костянтин Сухових та  Сараджиєв. А Йосип Скловський, схоже, був кандидатом до члена Малої Ради. Врешті, усі троє поперемінно брали участь у її засіданнях.

Однак, 8 серпня виявилось, що Костянтин Сухових та Сараджиєв є членами Малої Ради, але не мають мандата в Українській Центральній Раді. Тому у представництві російських есерів у парламенті були зроблені рокіровки, а згадані люди й надалі брали участь у Малій Раді.

У подальшому чисельність Малої Ради зросла до 82 членів. Відповідно зросло і російське представництво у ній (без більшовиків та кадетів, які відмовились від членства в Українській Центральній Раді). Зокрема, у протоколах засідань Малої Ради згадуються Лев Аптекар, Готфрід Верле, Олександр Зарубін, Костянтин Кононенко, Сараджиєв, Василь Смірнов, Дмитро Чижевський.

За бухгалтерськими документами членом Малої Ради від «Совєта солдатських депутатів» з 24 листопада по 12 березня 1918 року був Олександр Аласін. Також згадується Костянтин Кононенко як член Малої Ради з 26 листопада по 12 січня 1918 року. Йосип Скловський отримав виплати за період 21 грудня – 15 лютого. Також є Володимир Чижевський, який отримував добові виплати члена УЦР за участь у 8 сесії 15–17 грудня та 9 сесії 15–25 січня (утім, невідомо, за чиєю квотою він був членом УЦР – при цьому документації на його братів Дмитра та Павла наразі не виявлено).

Дещо інакше відбувалось поповнення повного складу Української Центральної Ради представниками російських партій та організацій. 29 липня 1917 року комітет Центральної Ради ухвалив постанову, за якою росіянам у складі Української Центральної Ради відведено 54 мандати. З них 20 – надано російським соціал-демократам (без вказівки на фракційний поділ на меншовиків та більшовиків), 20 – російським есерам, 10 – партії народної свободи (кадетам), 4 – партії народних соціалістів. Пізніше до «російських» також віднесено 50 мандатів «совета рабочих и солдатских депутатов».

8 серпня 1917 року мандатна комісія зафіксувала, що есдеки заповнили лише 17 місць, есери – 18, кадети – 9, народні соціалісти – усі 4 надані їм місця, а «совет» – лише 31. У фракцію народних соціалістів входили київський лікар-фтизіатр Яків Гендельман, адвокат Юрій Кістер, учитель Глухівського трикласного училища Федора Терещенка Вікентій Кулак та Вількенштейн, який заступав невідомого нам повноправного члена Центральної Ради.

20 січня 1918 року на засіданні Центральної Ради партії енесів представляв Ганткін. У фракції кадетів вдалось ідентифікувати лише шістьох осіб. Це – Олександр Безрадецький, Лев Зайцев, Матвій Іоселевич, Володимир Косинський, Семен Крупнов, Валерій Левітський. Можливо, також таким був П. Бутенко. Депутатами-есерами були Олександр Аласін, Степан Алексієв, Павло Бойченко, Готфрід Верле, Григорій Гуревич, Михайло Дешевий, Ананій Збаразький, Анатолій Козачок, Борис Лагунов, Соломон Лагунов, Віра Ревзіна, Йосип Скловський, Іван Фомічов, Володимир Ріхтер. Імена інших членів Централньої Ради від есерів наразі невідомі.

У документах Української Центральної Ради серед її членів вдалось виявити лише одинадцять російських соціал-демократів – Льва Аптекаря, Михайла (Самуїла) Балабанова, Костянтина Василенка, Романа Ганжу, Василя Морозова, Никифора Пліса, Олександра Скриннікова, Василя Смірнова, Павлова (усі – меншовики), Миколу Гартинського (меншовик-інтернаціоналіст) та Іполіта Фіалека (з фракції більшовиків). Частина з цих людей могли стати членами Центральної Ради не за партійною квотою, а як представники ради робітничих та солдатських депутатів.

Поіменний склад представництва ради робітничих та солдатських депутатів наразі встановити не вдалось.

Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада: Навчальний посібник. Київ: Заповіт, 1997. 344 с.
Українська Центральна Рада: документи і матеріали: У 2 т. / Відп. ред.: В. Верстюк. Т. 1. Київ, 1996. 589 с.; Т. 2. Київ, 1997. 422 с.
Кудлай О. Б. Українська Центральна Рада. Протоколи ІІ–ІV сесій. Документи. (Квітень–жовтень 1917 р.). Київ: Інститут історії України, 2015. 222 с.

Віталій Скальський