Декларація Генерального Секретаріату 27 червня 1917 року – документ за підписом генерального писаря Павла Христюка, що визначив завдання Генерального Секретаріату та генеральних секретарів. Розглянута й схвалена V сесією Української Центральної Ради 27 червня (10 липня) 1917 року.

У документі констатувалося набуття УЦР статусу законодавчого органу «всього організованого українського народу» на основі «довір’я, чистого, не підмішаного ніяким примусом, законним чи незаконним». Вказувалося на сучасний стан Центральної Ради, коли «стираються межі двох влад – моральної і публічно-правової». Створений Генеральний Секретаріат, виконавчий орган УЦР, мав прискорити процес переходу «моральної влади» у публічно-правову, «повномочну, з усіма властивими їй компетенціями, функціями і апаратами».

ГС мав охопити усі потреби народу й поділити свою роботу між генеральними секретарями. Перед секретарем внутрішніх справ ставилося завдання «організації, агітації, пропаганди»; перебудови органів місцевої адміністративної влади та об’єднання їх роботи у тісному зв’язку з УЦР; підготовки до створення «єдиної автономної влади в порозумінні з демократіями інших національностей на Україні».

Секретарю фінансів доручалася розробка фінансової політики в Україні; судових справ – підготовка судових інституцій до набуття Україною автономії, їх демократизація й українізація. У сфері міжнаціональній – «об’єднати роботу всіх національностей Росії для боротьби за автономно-федеративний лад Російської Республіки та для порозуміння українців на цих основах з іншими національностями»; скликання з’їзду представників народів і областей Росії й порозуміння з демократією національних меншин України. Секретар освіти мав здійснювати загальне керівництво шкільною освітою, створити професійні учительські організації, заснувати Всеукраїнську шкільну раду, допомагати культурним товариствам, провести українізаціюзацію освітніх закладів.

Генеральному секретарю земельних справ ставилося в обов’язок організація волосних, повітових й губернських земельних комітетів, рад селянських депутатів; формування Українського крайового земельного комітету; розробка земельного закону, сприяння розвитку кооперативного руху. Головна мета роботи секретаря продовольства визначалася об’єднанням продовольчих органів України, створенням Всеукраїнського продовольчого комітету; військових справ – українізацією військ на фронті і в тилу, пристосуванням військових округ України до потреб українізації.

На генерального писаря покладалося завідування справами Генерального Секретаріату, координування роботи секретарів, інформування громадськості про діяльність виконавчого органу через періодичний друкований орган останнього. Генеральний Секретаріат брав на себе зобов’язання неухильно боротися з дезорганізацією та анархією в краї.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2-х т.Т. 1 / Відповід. ред. В. А. Смолій. Київ: Наукова думка, 1997. С. 157–160.
Нариси історії Української революції 1917–1921 років: у 2-х кн. Кн. 1 / Ред. колегія: В. А. Смолій (гол.). Г. В. Боряк, В. Ф. Верстюк та ін. Київ: Наукова думка, 2011.
Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада. Київ, 1997.

Олександра Кудлай