Четвертий Універсал Української Центральної Ради – державно-правовий акт, який проголосив повну державну незалежність Української Народної Республіки (УНР). Ухвалений Малою Радою Української Центральної Ради (УЦР) 11 (24) січня 1918 р. Його появі передувала невдала спроба створення загальноросійського уряду на федеративних засадах, яку УЦР ініціювала протягом листопада-грудня 1917, а також початок мирних переговорів УНР з країнами Четверного союзу у Брест-Литовську.

Документ сповістив, що «однині УНР стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», заявив про прагнення до мирного співіснування з усіма сусідніми державами, які не мають права втручатися у внутрішні справи України. Підтвердив повноваження влади УЦР до моменту скликання Українських Установчих зборів. Перетворив виконавчий орган, Генеральний Секретаріат, на Раду Народних Міністрів (РНМ). Доручив РНМ проводити далі самостійні переговори з Центральними державами й укласти мирний договір.

Універсал закликав уряд та громадян України до боротьби з більшовиками та іншими “напасниками”, що нищать та руйнують край, «не жаліючи життя боронити добробут і свободу нашого народу». Оголосив про розпуск регулярної армії після «підтвердження мирних переговорів» та створення замість неї народної міліції. Після демобілізації планувалося провести вибори до органів місцевого самоврядування – волосних і повітових народних рад, міських дум.

В економічній сфері ставилося завдання переведення промислових підприємств на мирний стан й «вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам», та боротьби з безробіттям. Передбачалося встановлення державного контролю над банками, найважливішими галузями торгівлі, експортом-імпортом товарів; державної монополії на метал, вугілля та інші стратегічні види продукції. Повідомлялося про вже розроблений земельний закон, який мав передати землю, за посередництва земельних комітетів, трудовому селянству без викупу на засадах скасування приватної власності та соціалізації до початку весняно-польових робіт. Оголошувалося, що ліси, водні ресурси, природні копалини, «як добро українського трудящого народу», переходять у підпорядкування уряду УЦР.

Було підтверджено усі громадянські свободи, проголошені ІІІ Універсалом УЦР; призначалися перевибори до народних рад. Усіх громадян закликано уважно поставитися до виборів в Українські Установчі збори. Документ недвозначно визначив мету українського народу – створення суверенної держави.

З падінням УЦР практика видання універсалів припинилася.

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2-х т. Т. 2 / Відповід. ред. В. А. Смолій. Київ: Наукова думка, 1997. С. 102–104.
Мірчук П. Від другого до четвертого універсалу. Торонто, 1955.
Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада. Київ, 1997.
Грицак Я. Нарис історії України: Формування української модерної нації ХІХ–ХХ століття. Київ, 1996.
Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава і право України (1917–1920). Київ, 1997.
Нариси історії Української революції 1917–1921 років: у 2-х кн. Кн. 1 / Ред. колегія: В. А. Смолій (голова). Г. В. Боряк, В. Ф. Верстюк та ін. Київ: Наукова думка, 2011.

Олександра Кудлай